Скільки я коштую?

теґи: «Рабство», Алісіа Бачледа-Курус, Зак Уорд, Кевін Кляйн, Лінда Эмонд, Марко Кройцпайнтнер, Павел Лічнікофф, драма, кіно, проституція, торгівля людьми

Час від часу, коли на роботі чи вдома додають обов’язків, я нагадую оточуючим:  «Кріпосне право відмінили в 1961 році!»...

Звісно, відмінили! Зате рабство лишилося і процвітає. На вулиці двадцять перше століття, людська цивілізація на піку свого розквіту (хоча може пік уже давно минув), розвиток технологій скоро досягне стадії «Термінатор-3» чи «Матриці», а люди продовжують торгувати людьми! І не десь там в далекій дикій Африці, а дуже близько. Прямісінько поруч з нами бізнесмени продають жінок і дітей, а ми мовчки дивимося, не вірячи своїм очам і сподіваючись, що це лише жахливо правдоподібне кіно, а ніяка не реальність...

Переглянувши нещодавно фільм «Рабство», дуже хотілося вхопитися за думку «Це лише вигадки сценаристів» і почуватися захищенним і в безпеці. І ніколи-ніколи не дізнатися, як воно бути матір’ю, що потрапляє в рабство, шукаючи кращої долі для своєї дитини, і дізнається, що цю дитину продали точнісінько так, як і тебе....